Приветствую Вас Гость | RSS

Богдан НЕФЁДОВ  Кондратовская школа

Пятница, 29.03.2024, 16:38
Главная » Файлы » Мои файлы

Уоок 15
15.05.2014, 11:05

              Франція – батьківщина мистецтва

 

Жан-П’єр Жене (нар. 03.09.1953) — французький кінорежисер і сценарист. Його фільми, що сповнені символіки та підвищеної чутливості, фантазії, характеризують­ся деталізованими, глибоко продуманими сценами та сюжетами. За жанром — суміш комедії, драми та мелодрами, іноді трилера. Режисер також знімав телевізійні реклами та відеокліпи.
Фільми Жене вирізняються колірною гамою, де переважають тони сепії, а також насичені червоний, жовтий, синій та зелений кольори. Це створює чуттєву та своєрідну фантастичну атмосферу. Для своїх фільмів Жене добирає акторів із незвичними рисами об­личчя та часто використовує ширококутові лінзи для викривлення людських рис і поз. Дуже часто використовується ретельно проду­маний рух камери (крану).

 Люк Бессон (нар. 18.03.1959) — фран­цузький кінорежисер, сценарист і продюсер. У 19-річному віці він їде до Голлівуда, але, попрацювавши там «хлопчиком на по­бігеньках», повертається на батьківщину і йде служити в армію. Дебютом Бессона можна вважати короткометражну стрічку «Пе­редостанній». Першим повнометражним фільмом Люка Бессона стала чорно-біла «Остання битва». Незважаючи на труднощі з бю­джетом, фільм було знято, і режисера зарахували до другої фран­цузької «Нової хвилі» (що почалася з Жан-Жака Анно та Лео Ка- ракса). Дебют виявився вдалим — картина отримала 2 нагороди на фестивалі фантастичних фільмів у Аворіазі та ще кілька різних премій.

Через рік успіх було зміцнено картиною «Підземка» (1985). У ній помітним був специфічний стиль Бессона — суміш напруже­ної дії та мелодраматизму.
1988 року Бессон знімає красиву стрічку про романтику під­водного світу «Блакитна безодня». Картина, пройнята ностальгі­єю за дитячими роками й пошаною до професії водолаза і кумира Жака Майолі, принесла Люку багато грошей, кілька номінацій на «Сезар» (який у результаті було вручено композиторові та зву­кооператорові стрічки) і культову славу.
Справжньою ж вершиною режисерської кар’єри Бессона був наступний його фільм — «Нікіта» (1990). На картину чекав касо­вий успіх у США. Після цієї картини Бессон отримав загальне ви­знання як режисер зі світовим ім’ям.
У своїй наступній картині «Леон: професіонал» (1994) Бессон розвинув образ похмурого кілера, заявлений ще у «Нікіті». Однак суміш американського постановочного розмаху і французької сен­тиментальності, незважаючи на приголомшливий успіх, так і не завоювала жодного «Сезара».

1997 року виходить нова робота Бессона — «П’ятий елемент». Люк запросив американську зірку Брюса Вілліса та видатного бри­танського актора й режисера Гері Олдмена.

 

1910 року у світі стають популярними кіно­комедії за участю М. Ліндера, авантюрні серії Л. Феяда. До Першої світової війни французьке кіно випускало 90% світової кінопро- дукції (здебільшого зусиллями компаній «Пате» і «Гомон»).


У повоєнні роки у Франції виникає рух проти використання кіно з комерційною метою, учас­ники якого організовували кіноклуби, де пропагували найкращі досягнення світового кіномистецтва.
Сучасний образ французького кіно сформувався після Другої світової війни. З 1946 року відбувається щорічний Міжнародний кінофестиваль у Каннах. З 1976 року впроваджено щорічну націо­нальну кінопремію «Сезар». У 1940-ві—1950-ті роки ста­ють відомими чудові актори: Жерар Філіп, Бурвіль, Жан Маре, Луї де Фюнес, Серж Реджані та ін. У цей період здобувають усесвітнє визнання найкращі екранізації французької класики: «Пармська обитель» (1948), «Червоне й чорне» (1954), «Тереза Ракен» (1953). У розвитку французького кіно важлива роль належить новатор­ському фільму А. Рене «Хіросімо, любове моя» (1959).

Кінематограф США. Основні жанри американського кіно

Сучасний кінематограф США — це величезна кіноіндустрія Голлівуду, що знаходиться поблизу Лос-Анджелеса, штат Каліфорнія, де розташовані офіси та знімальні павільйони найбільших кінокомпаній США.

У кіноіндустрії США розвинена система різножанрового незалежного кіно: це і культові кінострічки, і творчі експерименти режисерів. Як правило, це малобюджетні фільми, зняті маловідомими режисерами. «Незалежні фільми» — це переважно некомерційні стрічки, які приносять їх творцям максимальний прибуток, наприклад блокбастери, і тому в них можна часто побачити ті чи інші творчі експерименти. Найчастіше саме з «незалежного» кіно виходять зірки світового масштабу: наприклад, дебютним фільмом знаменитого К. Тарантіно був фільм «Скажені пси», який зараз називають класикою незалежного кіно.

Становлення американського кінематографа, одного з найпопулярніших у наш час, почалося в 1892 р. і було пов’язане з американським вченим і винахідником Т. Едісоном, який сконструював кінескоп. Перший публічний кіносеанс відбувся в Нью-Йорку в мюзик-холі Байєла і Костера. Він складався з невеликих гумористичних і танцювальних номерів.

Перша кіностудія в Голлівуді була заснована в 1911 р. Пізніше були створені чотири основні кінокомпанії — «Paramount Pictures» (1912 p.), «WarnerBrothers» (1918 p.), «Columbia Pictures» (1919 p.), «Metro Goldwyn Mayer» (1924 p.), студії яких були в Голлівуді, а також кілька дрібніших компаній. Першим фільмом, з якого почалася історія Голлівуду, був вестерн режисера Сесіла Б. де Мілля « Чоловік індіанки».

6 жовтня 1927 р. відбулася прем’єра першого кінофільму, в якому глядачі почули акторів, — це був фільм «Співак джазу». Почалися ера звукового кіно та «Золоте століття» Голлівуду. З’явилося поняття «кінозірка». У 1929 р. фільм «Співакджазу» був нагороджений спеціальною премією «Оскар» за створення першої звукової кінострічки. У наступні тридцять років було випущено тисячі фільмів. Чітко визначилися основні жанри американського кіномистецтва — вестерни, комедії, мелодрами, мюзикли, трилери тощо.

Категория: Мои файлы | Добавил: Худкультура
Просмотров: 687 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: